Що потрібно робити під час війни? Під час війни потрібно ЖИТИ. Переглядати новини, але не постійно дивитись, особливо людям старшого віку та дітям. Зазвичай, один і той самий запис прокручують безліч разів. І створюється враження, ніби це не закінчиться ніколи. Це неправда. Навіть найстрашніші, навіть якнайбільш нелюдські війни – закінчуються. 

 Наступне: зосередитися на повсякденному. Вимити шафки в кухні, перебрати ліки, зварити їсти… Звісно, не розпочинати генеральних прибирань, включно з миттям вікон. Читання книжок і перегляд фільмів не допомагає. Думки підсвідомо кружляють довкола одного й того самого. Страшного. Відволікає тільки конкретне заняття. 

Коли вмикаються сирени – вимикається розум. Інстинкти беруть гору. Не треба вмовляти себе «не бійся, ти ж доросла людина». Треба сказати собі: так, я боюся, але я в цій ситуації можу… і зможу… – наприклад, добігти до укриття, залягти за перегородкою тощо.   Якщо головне почуття – це жах, то з ним потрібно розібратися, повністю: що саме так жахає? Від чого цей жах? Працювати з жахом не можна. Його потрібно розібрати на страхи. Зі страхами працювати можна. «Я боюсь!!!!» – чого саме я боюсь? Люди зазвичай бояться чогось конкретного. Під час сирени. Продумати наперед, тверезо, з ясною головою: куди бігти, як виводити старих людей і дітей. Йдучи вулицею в небезпечний час, варто відслідковувати будівлі поруч. Під’їзди, заглиблення, підвальні спуски. Якщо сирена застає вас на вулиці і поруч нема будівлі, щоб сховатися, потрібно лягти. Лягти і прикрити голову руками..

Абсолютно вся поведінка дітей залежить від батьків. Навіть не на 99%, а на всі 100%. Якщо батьки будуть зібрані та спокійні, то діти зможуть уникнути  посттравматичного стресового розладу.   

• Попередня
• Наступна